Євген Клопотенко. Закінчив Київський університет туризму економіки і права. Працював у багатьох київських ресторанах на різних посадах – від офіціанта до адміністратора. У 2012 році відкрив невеличке виробництво та інтернет-магазин з продажу оригінального домашнього варення "Confiture". А на сьогоднішній день Євген є переможцем шоу «Майстер -шеф 5», збирається на навчання до Франції і однією із своїх цілей бачить змінити культуру харчування українців.
Женя з дитинства любив готувати і мріяв стати кухарем. Однак батьки вважали такий вибір хлопця не надто престижним, і відправили вчитися на економіста-міжнародника. "Мій факультет був дуже престижним, але за два роки я не міг зрозуміти, що там роблю. Викладачі казали: "У нас тепер Болонська система: ви вчитеся вдома, а сюди приходите лише складати іспити". Я не розумів, навіщо тоді ходити в інститут. Єдине, що давав ВУЗ – це можливість пройти практику за кордоном. Так я поїхав у Німеччину, потім – в Америку", - каже хлопець.
Про свою роботу в американському фаст-фуді Євген розповідає так, ніби це була кар’єра в найпрестижнішому ресторані. Він каже, що саме практика в МакДональдсі дала йому багато досвіду, а головне - розуміння, що організувати власний бізнес зовсім не важко.
Повернувшись в Україну, хлопець зіткнувся з тим, що не може влаштуватися на роботу зі своїм "престижним" дипломом. "Я вбив у Google "міжнародний економіст" і зрозумів, що таких вакансій не існує. Тому, не довго думаючи, я пішов працювати офіціантом у паб. Там я знову зрозумів, що це моє, за день вивчив меню, за півроку став адміністратором. Потім мене покликали директором в один італійський ресторан, і там у мене просто поїхав дах від нових знань. Це була домашня піцерія, яку заснував українець, що кілька років прожив в Італії. Я почав розбиратися в особливостях тіста, соусів, спецій", - розповідає Євген.
Нові знання хлопець застосовував у власному кулінарному шоу. Спочатку це були такі собі "квартирники" – Євген збирав друзів у себе вдома і готував з ними нові незвичайні страви. Потім почав влаштовувати "шоу" у ресторанах, просуваючи свою діяльність у соцмережах.
Тоді ж Євген об’єднав зусилля зі своїм майбутнім партнером – Денисом Слівновим, з яким познайомився в італійській піцерії. "Мій партнер жив в Італії, вчився на професійних курсах. У нас – спільні інтереси, ми можемо по три години обговорювати якусь страву або спеції. І якось ми вирішили почати варити варення. Це був свіжий напрямок. Крім того, ми подумали, що варення довго зберігається, його можна по-різному брендувати", - згадує Женя.
Свій невеличкий бізнес хлопці назвали "Гастромайстерня Confiture" і почали розробляти оригінальні рецепти варення - з томатів і яблука, полуниці з чілі, лавандою, розмарином. Женя каже, що досі його невеличкий бізнес не потребував великих фінансових вкладень, але попереду – залучення інвестицій для реструктуризації і масштабування.
- Як вам вдалося так швидко вивести бізнес на самоокупність?
- Ми купили 4 каструлі, знайшли потрібні банки, сайт нам зробив друг, дизайн - знайома. Запустилися ми, можна сказати, випадково. Ми ще думали дещо підтягти, підрихтувати, але дизайнер, яка займалася сайтом, каже: "Я вже все запустила". Ми заходимо у Facebook, а люди вже щось лайкають, шерять. Так ми зрозуміли, що нема куди відступати. Буквально за 2 дні була виставка хенд-мейд-продуктів "Штуки". На ній ми одразу окупилися. Ось так за два дні і вийшли "в нуль".
Ми вигадали проект, прикрасили його, показали нашим знайомим, зібрали зауваження і запустилися. На першій же виставці ми провели дегустацію, почули думки людей. Коли кажуть "класно", це означає "фігня". Але це дало нам розуміння, для кого ми працюємо. Так, з точки зору фінансової беззбитковості ми окупилися за 2 дні. Але витрачений нами час і ресурси неможливо порахувати. Ми вклали мало грошей, але не спали, не їли протягом кількох місяців.
- Які поради ви можете дати молодим підприємцям, які хочуть почати свій власний бізнес?
- Найголовніше – це визначення цільової аудиторії і робота з нею. Наприклад, для нас це жінки до 35 років, а також люди, які роблять подарунки. Тому у нас красиві упаковки, багато важливих елементів дизайну.
Друга порада - не треба поспішати. Будь-який бізнес – це в першу чергу гроші. Звичайно, він може тобі подобатися, але в усіх підручниках написано, що метою бізнесу є здобуття прибутку. Я досі не навчився планувати фінансову діяльність, прораховувати кожен свій крок, в цьому моя проблема. Іноді краще віддати це окремій людині, яка добре розбирається у фінансах.
- Чи стикалися ви з перешкодами з боку контролюючих органів і чи не боїтеся виводити свій бізнес на новий рівень, щоб бути "помітними"?
- Ми поки не заробляємо 100 тисяч доларів. Коли вийдемо на такі суми, напевно до нас будуть претензії податкових служб, перевірки. Але ми до цього готові, бо розуміємо, що живемо Україні. Ми також не розраховуємо на підтримку, якісь податкові канікули. Але важливо працювати за тими правилами, які прийняті у цій країні.
Поки ми – маленька рибка, яка просто бавиться. Але тепер хочемо стати справжньою компанією і для цього оформлюємо всі документи. Це непросто і триває вже чотири місяці. Це Україна. Є ще багато проблем. Наприклад, наше варення можна продавати у великому супермаркеті, але тоді треба думати про інший бренд. Крім того, щоб "вийти" в супермаркет, потрібно заплатити 20 тисяч доларів. Такі розцінки. Умови контракту теж серйозні. Для супермаркету ти маєш постачати по 50-100 тисяч банок на місяць. Якщо спізнюєшся на день, на тебе накладають величезні штрафи.
- Що змінюється в свідомості, коли переходиш з роботи у великій компанії у невеличкий власний бізнес?
- У кожного цей перехід відбувається по-своєму. Є люди, які, створивши свою фірму, починають менше працювати. У мене - навпаки, я став працювати ще більше. Раніше у мене були якісь рамки, скажімо, з 8 до 8 попрацював, і все. А тепер я не можу собі дозволити відпочивати навіть на вихідних. Але незважаючи на це я став менше втомлюватися. Секрет в тому, що я роблю щось для себе.
- Чого точно не треба робити, коли плануєш розпочати свій власний бізнес?
- Часто люди, які створюють стартапи, не прораховують свої витрати і прибутки. Класика жанру – це вбухати багато грошей без детальних прорахунків і визначення своєї аудиторії, а потім виявити, що все це ніяк не окуповується. Як правило, тоді люди повертаються до своєї попередньої роботи і закидають проект. Тому головне розрахувати так, щоб у тебе було, на що жити. І тоді все добре – ти робиш, що тобі подобається, це твій бізнес, ти засинаєш і прокидаєшся, думаючи про нього.
Якщо нема певної стартової суми, не варто починати. Тоді можна працювати на своїй звичайній роботі, а ввечері варити варення або розмальовувати намистинки.
А на сьогоднішній день Євген є переможцем шоу «Майстер -шеф 5», збирається на навчання до Франції і однією із своїх цілей бачить змінити культуру харчування українців.
Використані джерела:
1. www.life.pravda.com.ua
4. www.focus.ua
5.www.the-people.com
